12.06.2022

Рустам Худжамов: про війну, збір допомоги, роботу в клубі та перспективи в Чемпіонаті

Рустам Худжамов - тренер воротарів ФК “Полісся”, який приєднався до команди в зимове міжсезоння в 2022 році. У розмові із клубною прес-службою Рустам згадав про свої думки та емоції після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, поділився своїми враженнями від роботи в клубі та оцінив перспективи команди в наступному сезоні Чемпіонату.

Чи можеш ти пригадати перші дні - 24, 25 лютого. Які в тебе були враження, емоції, думки? Якою була обстановка в командів? як хлопці на усе це реагували?

Звісно, що це був шок для всіх. І для мене особисто теж. Думаю, я не скажу нічого нового. Всі були в шоці. Знаєш, коли з кимось стається якесь лихо, то ти думаєш - зі мною такого не станеться. І всі думали, сподівались, що з нами такого не станеться, Команда, звісно, була в шоці. Мене розбудила вранці дружина, сказала, що все почалось. Потім було дуже багато новин, пропущених дзвінків, повідомлень, шо от воно почалось, полетіли ракети. Ми з хлопцями були повністю розгублені, всі реагували по-різному. Хтось хотів їхати воювати. Але ми сіли, поговорили: хлопці, а хто з нас вміє стріляти? Хто з нас вміє взаємодіяти у якихось військових ланках, чим ми там допоможемо? Ми можемо приносити користь в іншому і саме так і намагались працювати.

Наша команда брала участь в благодійних матчах. З твоєї точки зору ця історія більше про збір коштів, чи про привернення уваги до ситуації?

Це все разом. Тут не можна відокремити щось одне. Це про нагадування людям. От кілька днів тому я зустрічав інформацію про пошукові запити в інтернеті щодо України впали в декілька разів, мовляв, всі втомлюються від теми війни. І зрозуміло, що може люди і не перестануть допомагати, але трохи втомляться від цього. І нашою місією був саме збір коштів, а привернення уваги - це 100%. Ну, і зібрати якусь допомогу, яка зможе допомогти українцям - чи військовим, чи тим хто постраждав від вторгнення. І я вважаю, що це було правильно.

Як місцеві колеги-футболісти, як вболівальники реагували на появу українців? Чи підходили, чи спілкувались, чи запитували?

Зрозуміло, що тут за кордоном люди висловлюють своє обурення діями росії і виказують нам підтримку. Були випадки, що люди прямо на стадіоні хотіли нам дати якісь кошти. Зрозуміло, що ми не можемо просто взяти їх, бо є спеціальні фонди, є люди, які цим займаються. Я особисто з Романом Зозулею спілкуюсь багато, знаю, що він робить І кожен з нас по мірі своїх можливостей фінансових та матеріальних старається допомагати. Іноді здається, що якщо ти не купив автомобіль для військових, то ти зробив щось не так, чи не дотягнув. Але хтось допомагає з поселенням, з переїздом, футболісти знайти команду. Ця допомога, можливо, не така глобальна, її не так видно. Але вона теж необхідна дуже багатьом.

Ти багато пограв у Маріуполі. Чи зв’язувався з тими, хто був там? Чи звертались вони із якимись проханнями про допомогу?

Так ми спілкувались з маріуполцями. У мене була можливість вивезти дітей футболістів “Маріуполя” за кордон. Добре, що ті люди, з якими я спілкуюсь і які живуть за кордоном, пішли мені назустріч. Комусь ми допомогли, комусь не змогли допомогти. І це трохи викликає докори сумління. Те, що зробили з Маріуполем викликає просто жах. Коли передивляєшся фотографії з міста, зі стадіону, коли з родиною гуляли по місту, то приходить розуміння, що місто просто знищили. Його вже нема. І ті люди, які там залишились - приречені на виживання в жахливих умовах. Так само Харків - я грав і там. Донецьк - ще з 2015 року втрачений.

Якщо абстрагуватись від війни, наскільки це можливо, то як тобі робота в “Поліссі”? Які в тебе враження від колективу, від тренерського штабу, від керівництва клубу?

Клуб відчуваєш відразу, відчуваєш солібність ставлення до будь-кого, хто прийшов. І в клубі не може бути якихось деталей, робота яких не впливає на результат. Якщо команда, як сім’я, а я маю на увазі і лікарів, і масажистів, і тих, хто займається медіа, фотографів. Навіть повар - це дуже важлива людина. І якщо всі вони - одна велика сім’я, то буде результат. Всі ці люди працюють на результат і допомагають. Навіть ті, хто робить поля - від їх роботи багато залежить. Якщо ти тренуєшся на гарному полі, то і на гру ти виходиш з гарним настроєм. Здається, що це дрібниці, але вони впливають. Але якщо команда побудована, як одна велика родина - то і результат буде. Я це побачив в “Поліссі” і я давно такого не відчував. Ставлення до людей, до клубу, до футболістів, до персоналу.

Зараз точаться розмови щодо старту сезону і УПЛ, і Першої та Другої ліг. Як ти оцінюєш перспективи проведення Чемпіонату під час війни? Є розмови щодо проведення його в Україні, є розмови щодо проведення його за кордоном? Які ти бачиш у цьому переваги і недоліки?

Проведення Чемпіонату в Україні - все ж таки це небезпечно. Коли з’явилась інформація про те, що буде Чемпіонат в Україні, то прилетіли 6 ракет в Київ. З одного боку Чемпіонат потрібно проводити, щоб показати усьому світу ще раз незламний дух українців, що вони можуть грати навіть за таких умов. Але це може бути просто небезпечно. Є така осторога. Звісно, що всім футболістам і тренерам хочеться, щоб чемпіонат поновився. Ае ситуація така, що мені здається, це буде трохи важкувато. За кордоном - теж. Це ж все-таки Чемпіонат України.

Моя думка - що його треба проводити, але де і як вирішуватиму не я. І треба розуміти, що це може бути небезпечно.

Які перспективи “Полісся” ти бачиш, як член тренерського штабу і на що можна розраховувати, на твою думку?

Я думаю, що з цим складом можна розраховувати на багато. І та солідна поведінка керівництва клубу та президента, який не покинув команду і зберіг клуб - вартує дуже багато. І я зараз не про гроші, а про ставлення футболістів до цього клубу в майбутньому. Можливо, коли ти молодий, ти не можеш усе це оцінити. Але з часом багато хто це оцінить. І я думаю, що з цим складом є перспективи, є над чим працювати, як на мене, є куди рости. І я думаю, що цей склад здатен на те, щоб виконувати завдання різної складності.

Перемога в Winter Cup давала багато надій і сподівань на весняну частину сезону, особливо враховуючі незіграні матчі. Команда могла б поборотись за місце в найвищому футбольному дивізіоні, за підвищення у класі. Нинішня команда, на твою думку, готова морально та фізично до того, щоб грати і показувати достойний результат в УПЛ?

Абсолютно без проблем. Після 2014 року усі команди, які заходили в УПЛ з Першої ліги, показували досить непоганий футбол. І коли команда була зіграна, люди нормально себе почували в вищому дивізіоні. Я впевнений, що “Полісся” могло б виконати завдання і вийти. Десь, може, було б важко, бо всі ми знаємо, які можуть бути точки впливу на результат і як їх можна використовувати. Бувають такі ігри, де ти хочеш-не-хочеш, можеш-не-можеш, але тобі не дають набрати необхідну кількість пунктів, бо хтось зі сторони з пакунком грошей може тобі стати на заваді. Але. Ця команда здатна на багато. І я думаю, що зачепилась би за плей офф точно. І я думаю, що могли б вийти. Тому що ігри зимового кубку показали, що може команда грати спокійно з представниками вищого дивізіону і нормально себе при цьому почувати. Тому як на мене могли б спокійно це все виконати і зробити.

Партнери
ГЕНЕРАЛЬНИЙ / ЕКСКЛЮЗИВНИЙ
Медіапартнери